Я навіть не знаю, як мости спалив,
Поки всі додому себе накрутив.
Та залиште мене в спокої на пістані,
Залиши на самоті мене.
Зум не заважає, пові слова
Заманило вколо цих вихих подій.
Поки я не знаю, де тут вихідний,
Прошу, постійно допоможи.
Переплутані емоції, затиснуті у скроні,
Так далеко ще до теплих днів.
Розмови монотонні, та є подумки,
Зі жмопо спогатави повернути
Відображення колишнього себе.
Та обігло та падало,
Говорити та пагорби спина по колу,
Та ножами, про які не згадую,
Все, що позаду залишає на згадку мені,
Час від часу шкребем і шребем.
Я навіть не знаю, як мости спалив,
Поки всі додому себе накрутив.
Лише в мене спокій на відстані,
Залишена самоті на дне.
Сумки заважають голові і слова,
Заманили в коло цих лихих подій.
Поки я не знаю, де тут вихідний,
Прошу, постійно допоможи.
Допоможе,
Гевніве сновки зі мною завжди.
Я не зміг би задати питання увічі,
Емоції вже на обличчі.
Знову я втрачаю час, якщо буде чесно,
Тут всі накрути і образи дуже сильно тисну.
Сильно тисну.
Дуже сильно тисну.
Я навіть не знаю, як мости спалив,
Поки всі додому себе накрутив.
Та залишена в мене спокій на відстані,
Залишена самоті на дне.
Сумки заважають голові і слова,
Замовнили коло цих лихих подій.
Я не знаю, де тут вихідний,
Прошу, постійно допоможи.
Сумки заважають голові і слова,
Замовнили коло цих лихих подій.