Як замовкнуть усі автомати
І розчуємо врешті весну
Як же спрагло ми будем кохатись
Щоби змити із себе війну
Розчинить її клятий запах
У солоному потові вдвох
Я по мушках позоряних мапах
Вивчу всю, як створив тебе Бог
Будуть дотики легшого легші
Щоб з п'янітим від зволікань
Спілкуватися знову,
як вперше На забутій мові таркань
Щоб мурашило наші шкіри Щоб волосся підхоплював струми
І у грудях прострілені діри Затягалися безлічу струми
І коли охолонуть гармати Берегти моє нашу весну
Буду ніжно тебе цілувати Щоб змити із себе війну
А й звучається тиша над нами І пронизує простір наскрізь
Буду стілювати губами Твої очі зблідніли від сліз
І коли охолонуть гармати Як же гаряче буде в ліжках
Тукусів тебе цілуватиму
Щоб стирався із пам'яті жах
Щоб твій стогін злякав порожнечу
Я тебе перед втомленим сном
Обійматим безкінечно
А на ранок любитиму знову
Що нас помилує фатум Пережити цю люту весну Як же
спрагло ми будем кохатись Щоб змити із себе війну
І коли охолонуть гармати Берегти моє нашу весну
Буду ніжно тебе цілувати Щоб змити із себе війну
І коли охолонуть гармати
Берегти моє нашу весну
Буду ніжно тебе цілувати Щоб змити із себе війну