Замело, замело,
Бо знову не туди повело,
І на телефоні
навіть не чути алло.
Замело, замело,
Бо знову не туди повело,
І на телефоні навіть не чути алло.
Ми вірили в любов, наче в казку,
Старалися йти, щоб не впасти,
Трималася за руку так міцно,
То знову дорога розкидала пастки.
Там нам вже закриті шляхи,
де ти,
Як душа скрипиті,
Як би не шукали вихід,
Словом,
пройшлася буля на веліт.
Загубили почуття серед ночі,
Сльози замінють слова,
Повернути би час та спокій,
А поки...
Замело, замело,
Бо знову не туди повело,
І на телефоні
навіть не чути алло.
Очімо дивились,
наче на блазні,
Все,
що будували,
розсипали,
наче пазли.
Я підпустив,
але все ненормальне,
Влишились запути,
і це лиш формальність.
В мене рушення одній твоєї тіні,
На стіні мене,
це і я,
не залишусь у грі твоїй.
Сховала серце під колючий дріт.
Загубили почуття серед ночі,
Сльози замінють слова,
Повернути би час та спокій,
А поки замело, замело,
Бо знову не туди повело,
І на телефоні
навіть не чути алло.